Наявність 13,5 тисяч стаціонарно-неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей.
За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни, в 1999 р. - 14 випадків (Херсонська область - 8, Вінницька - 4, Черкаська - 2), у 2001 р. - 9 випадків (Київська область - 7, Запорізька та Рівненська - по 2), у 2003 р. - 1 випадок (Харківська область), у 2004 р. - З випадки (Чернівецька область), у 2008 р. - 1 випадок (Миколаївська область), у 2012 р. - 1 випадок (Черкаська область).
За аналогічний період реєстрація хвороби серед тварин відбувалася в 10 областях, в 1999 р. - в Херсонській, 2001 р. - Київській, 2003 р. - Харківській, 2004 р. - Харківській та Чернівецькій, 2005 р. - Одеській, 2006 р. - Хмельницькій, 2007 р. - Закарпатській, 2010 р. - Чернівецькій, 2012 р. - Черкаській та Запорізькій. Найбільшу кількість хворих тварин було зареєстровано в Київській - 70 (2001 рік), Херсонській області - 53 (1999 рік) та Харківській - 9 (2005 рік) областях. За результатами моніторингу об’єктів довкілля та лабораторних досліджень у 2002 році було встановлено збудник сибірки в шерсті вівець у Донецькій області та ґрунті скотомогильника у Сумській області.
Захворювання були пов’язані значною мірою з недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.
Останні зареєстровані випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.