Або як співіснувати з медициною, щоб довше жити і менше потерпати від хвороб.

 1. Не сподівайтесь,що лікарі зроблять вас здоровим.

Вони можуть врятувати життя, навіть вилікувати хворобу, але тільки підведуть до старту, а далі - щоб жити надійно – покладайтесь на себе.Я ніяк не принижую могутність медицини, адже служу їй все життя. Але також добре знаюсь і на здоров’ї – теоретично та практично. Щодо цього похвалюсь : уже півтори роки проводжу експеримент на собі – три години фізичних вправ із гантелями та біг.

 

2. Лікарі лікують хвороби, а здоров’я потрібно здобувати самому тренуванням.    

Тому що здоров’я – це « резервна потужність» органів, всієї нашої фізіології. Вони необхідні,щоб підтримувати  нормальні функціональні показники – в спокої та під час навантаження - а також , щоб не захворіти, а захворівши, за можливості – не померти. Наприклад, щоб кров’яний тиск та пульс не підвищувалися більш ніж у півтори рази  під час вправ або бігу, а задишка швидко заспокоювалась. Щоб не боятися протягів, а простуда швидко проходила без ліків, сама по собі. І взагалі, щоб гарно працювалось , спалось, «їлось і пилось». Так ось: ці «потужності» ліками не здобуваються , виключно тренуваннями, вправами, навантаженнями. І – роботою, витривалістю до холоду,спеки, голоду, втоми.

3. Що таке хвороби, відчуває кожен: докучливий розлад різноманітних функцій, котрий перешкоджає відчувати щастя і навіть жити.

Причини також відомі: зовнішні «шкідливості» (інфекції, екологія, суспільні катаклізми), особиста нерозважлива поведінка. Іноді – вроджені вади.Стверджую: людська природа стійка. Принаймі, у більшості людей. Правда, незначні розлади здоров’я  невідворотні, а от серйозні найчастіше – від нерозумного способу життя: зниження  резервів в результаті детренованості. Зовнішні чинники, бідність, стреси – вторинні.

4. Тренування резервів повинно бути розумним.

Це означає поступовим, але  наполегливим. Наприклад, при вправах, бігові або навіть ходьбі щоденно можна додавати від 3 до 5% досягнутого рівня ( кількість рухів, швидкість, відстань), залежно від віку та надійності здоров’я. Це ж саме стосується  загартовування, засмаги, навіть і роботи. Якщо говорити про суть тренування – то це режим обмежень та  навантажень ( РОН, як тепер люблять скорочувати). Це моя пристрасть.

 Отже, три головних пункти:

  • Перший – Їжа.

З  мінімальним вмістом жирів, 300 г овочів та фруктів щоденно і щоб вага дорівнювала цифрі : ріст  мінус  100  кілограмів.

  • Другий – фізкультура.

Тут справи складніші. Вона всім потрібна, а дітям та людям похилого віку – особливо..Так як  в нинішній час на роботі майже ніхто фізично не напружується, то варто було б  для пристойного здоров’я займатися по одній годині на день кожному. Але для цього у нормальної людини відсутній характер. Тому – хоча б 20 – 30 хвилин гімнастики, це приблизно 1000 рухів, краще з гантелями по 2-5 кг. Раджу займатися перед телевізором, коли транслюють «Новини», щоб час зекономити. В якості додатку до фізкультури бажано виділяти ділянку для ходи (по дорозі на роботу і назад) по 1 кілометру. Корисно, і нерви береже, враховуючи погане транспортне сполучення. Про біг підтюпцем я вже не кажу – не реально. Але – корисно.

  • Третій пункт, очевидно, самий важкий : керування психікою.

« Вчіться опановувати себе». Але ох як це важко! Рецептів багато, включно з медитацією,описувати не буду. Сам користуюсь простим прийомом: коли велика напруга і виділилось багато адреналіну, фіксую увагу на ритмічному уповільненому дихані і намагаюсь розслабити м’язи. Найкращим у такі моменти  було б зробити енергійну гімнастику, але, як правило, обставини цьому перешкоджають. Але за першої ж нагоди – працюйте. Надлишок адреналну спалюється під час фізкультури, і таким чином судини та органи рятуються від спазмів.У тварин стреси вирішуються втечею або бійкою, а людина не може собі цього дозволити.

 Якщо ти молодий – до 60! – і симптомів від органів не надходить, то не варто за найменшого нездужання бігти до поліклініки. Як уже казав, наші лікарі не довіряють природі, налаштовані на медикаменти та спокій. Бійтеся потрапити до них у полон! Знайдуть хвороби та переконають:  « Відпочиати та лікуватися!»

В організмі наявні потужні захисні сили – імунна система. Механізми компенсації. Вони спрацюють, потрібно дати трохи часу. Майте  на увазі, що більшість легких недугів проходять самостійно, лікарське зілля тільки сприяє природньому одужанню. Вам кажуть : «Вилікували!», а ви й вірите: « Хороший лікар!». Якщо вже поталанило потрапити до гарного лікаря, бережіть його, даремно не турбуйте. Пам’ятайте, що лікар – це більше, аніж просто спеціаліст. Це не сантехнік. Вказівки лікаря виконуйте... в міру вашого розуміння. І не вимагайте від нього зайвих ліків, про які від сусідок дізналися.

 Наголошую : ліків потрібно пити менше. Приміром, нині модними стали крапельниці, вже не лише в лікарні, але й вдома. Так ось: дурниці все це, мода. Одна  справа - в реанімації потрібна «важка артилерія», інша – вдома. Різні покази.

 Що сказати на завершення? Щоб бути здоровим, потрібна сила характеру. Як слабкій людині обрати оптимальний варіант поведінки в трикутнику між хворобами, лікарями та вправами? Моя  порада: обирати останнє – вправи та обмеження. Принаймі, намагатися. Повірте – окупиться!

Зрештою –кожен господар своєї долі. І  здоров’я.

5. Цікаве питання. Чому люди так хворіють?

Думаю, що 90% людей, якби вони сповідували правильний спосіб життя, були б здоровими. Але , нажаль, режим потребує напруження волі. А сили волі у людини  мало…Сучасне офіційне лікування здійснюється методом «Підбору-Перебору»(!) гіпотензивних засобів, яких не один десяток, і які потім потрібно приймати все (!) життя. 

6. І ще. У світі багато, дуже багато поганих лікарів.

Не  можу огульно стверджувати: « всі лікарі погані». Багато хороших, але й поганих – також. Докази? Запитайте, що вони читають і що вміють. Читають – із практикуючих – одиниці. Вміють – більше чи менше – лікарі хірургічного профілю. Тому що їм без рукоділля просто неможливо зцілювати. Терапевти щиро вважають, що їм нічого не потрібно вміти – ні аналіз зробити, ні на рентгені подивитись, ні плевральну пункцію виконати. Для цього, мовляв, є вузькі спеціалісти. А ми  - лікарі загального профілю. 

7. І на завершення. Існує багато хибних думок в медичній науці.

Часто це залежить від невірної оцінки статистичних даних. Приміром, на ваш погляд, у чому причина « розростання», «збільшення» раку?  В світі не існує ніякого особливого збільшення кількості ракових клітин (окрім раку легень). Більше того, випадків захворювання раком шлунка навіть поменшало. Як займав рак друге чи третє місце серед причи смертності – так і займає. Але при цьому мало хто враховує. Що тривалість життя за останні півстоліття зросла, а раком частіше хворіють люди старшого віку…

Це лише частинка думок, висновків, порад Амосова, якою вирішили обмежитися автори статті.

Читачі можуть в Інтернеті ознайомитися з безцінним спадком хірурга,письменника, журналіста Миколи Амосова.

Розповідаючи про медицину, про життя та смерть, нарешті, про самого себе Амосов відвертий до нещадності, він веде розмову з власним сумлінням. І це вчить мислити точніше, глибше, заставляє замислитись над тим, як жити.

Джерело : Інтернетвидання