Внаслідок дорожньо-транспортних пригод на дорогах світу щорічно гине приблизно 1,25 млн. осіб. Ніхто не застрахований від нещасного випадку на дорозі, проте особливо високому ризику піддаються діти та молодь. ДТП є головною причиною смерті серед молоді у віці від 15 до 29 років. 186 300 дітей вмирає щорічно у всьому світі внаслідок ДТП - тобто більше 500 дітей щодня. ДТП відносяться до чотирьох найпоширеніших причин смерті дітей у віці старше п'яти років. Ще сотні отримують травми, багато з них - серйозні. Як через серйозні наслідки дорожньо-транспортного травматизму для громадської охорони здоров'я, так і через непропорційно значний вплив на наймолодші групи населення ДТП є серйозною проблемою в галузі розвитку: за оцінками, дорожньо-транспортні пригоди коштують країнам приблизно в 3% від їх ВВП, причому в країнах з низьким і середнім рівнем доходу економічні втрати складають 5% від ВВП.

  Зростання кількості автотранспорту відбувається стрімкими темпами, що призводить до збільшення чисельності аварій. З жалем приходиться констатувати, що рівень дорожньо-транспортного травматизму залишається високим.

  В Україні рівень смертності та травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод є одним з найвищих в Європі, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається вкрай низьким, про що у своїх звітах неодноразово наголошували експерти ВООЗ, Світового банку та інших міжнародних інституцій.

  За шестирічний період (2011-2016 роки) на дорогах України загинуло 1,4 тис. дітей віком до 18 років, а дорожньо-транспортні пригоди в Україні є першою за поширеністю причиною смерті молоді віком від 15 до 24 років та другою за поширеністю причиною смерті дітей віком від 5 до 14 років.

  За результатами проведення аналізу наявних даних та аналітичного звіту Світового банку в Україні більшість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками виникає через:

• перевищення швидкості водіями, що є основною причиною настання смерті у 39 відсотках випадків;
• необлаштованість пішохідних переходів (відсутність освітлення, розмітки тощо), що призводить до смертельних наслідків у 38 відсотках випадків;
• порушення правил проїзду перехресть, на яких стається до 30 відсотків всіх дорожньо-транспортних пригод із смертельними наслідками;
• керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

  Велика кількість дорожньо-транспортних пригод та постраждалих від них також впливає на економіку та сферу охорони здоров’я України. За розрахунками експертів Світового банку, соціально-економічні втрати України від дорожньо-транспортного травматизму оцінюються в 4,5 млрд. доларів США на рік, що становить приблизно 3,4 відсотка валового внутрішнього продукту, включаючи матеріальні витрати, пов’язані з пошкодженням майна та зниженням продуктивності праці, та людські втрати через серйозні травми або смерть унаслідок дорожньо-транспортних пригод.

  Причини дорожньо-транспортних пригод різноманітні. За даними статистики, близько 70% їх відбувається з вини водіїв. Це стосується зіткнення автомобілів і їх перевертання; наїздів на пішоходів, на різні перешкоди, випадання пасажирів з транспортних засобів, які рухаються. Майже в 30% автодорожніх пригод винні пішоходи, які через свою недисциплінованість, неуважність чи нетверезий стан порушують правила переходу через дорогу.

  Численні спостереження показують, що вживання водієм алкогольних напоїв різко знижує увагу, працездатність, спостережливість. Встановлено, що і малі концентрації алкоголю в крові супроводжуються погіршенням орієнтування водія в швидкості руху автомобіля. Наприклад, при вживанні близько 100 мл. горілки рухова реакція уповільнюється вдвічі, а при управлінні автомобілем важливу роль відіграють навіть десяті долі секунди, які необхідні для прийняття термінових дій - зокрема, для гальмування автомобіля при появі перешкоди. Навіть випитий кухоль пива, знижуючи реакцію водія, може призвести до катастрофи. Спеціалісти підкреслюють, що загальна кількість дорожньо-транспортних пригод з вини водіїв у третині випадків відбувається з причини алкогольного сп’яніння.

  Також однією з основних причин смертності і травматизму в результаті дорожньо-транспортних пригод є перевищення швидкості. Швидкість лежить в основі проблеми дорожньо-транспортного травматизму. Зокрема, перевищення швидкості або неналежна швидкість являють собою найважливіший фактор ризику щодо зіткнень, смертності і травматизму у дорожньому русі.

  Швидкість є чинником, який підвищує тяжкість всіх дорожньо-транспортних пригод. Зі збільшенням середньої швидкості зростає і ймовірність аварії, яка може призвести до травм. Якщо ж аварія відбулася, при високій швидкості зростає ризик смерті або важких травм. Збільшення середньої швидкості автомобіля на 1 км / год. призводить до зростання числа автокатастроф зі смертельними наслідками на 4-5%. У той час як водій і пасажири автомобіля під час руху з високою швидкістю наражаються на значно більшу небезпеку отримати травми як в результаті лобового, так і в результаті бокового зіткнення, співвідношення між швидкістю і важкістю ушкоджень носить особливо катастрофічний характер щодо «вразливих» учасників дорожнього руху, таких як пішоходи, велосипедисти та мотоциклісти, а також діти і люди похилого віку.

  Зниження середньої швидкості на 5% може призвести до скорочення на 30% кількості ДТП зі смертельними наслідками.

  Хоча дорожньо-транспортний травматизм вже багато років є однією з основних причин смертності і травм у всьому світі, більшість ДПТ носять передбачуваний характер і їм можна запобігти. Накопичений значний обсяг фактичних даних про те, які заходи ефективно сприяють підвищенню безпеки на дорогах. У країнах, де були введені подібні заходи, спостерігається відповідне зниження смертності через ДТП. Найбільших успіхів у скороченні смертності на дорогах вдалося домогтися там, де застосовувався так званий «підхід, заснований на безпечних системах». Цей підхід до безпеки руху виходить з визнання того, що людське тіло надзвичайно вразливе для травм, а людям властиво робити помилки. Він передбачає набір додаткових заходів, спрямованих на:

• створення більш безпечних доріг,
• більш безпечних транспортних засобів,
• стимулювання більш безпечного рівня швидкості і
• більш безпечної поведінки учасників дорожнього руху.

  Всі ці елементи в сукупності слугують для коригування водійських помилок. Всі складові системи слід зміцнити таким чином, щоб, якщо одна з них дасть збій, інші і надалі забезпечувтимуть захист учасникам руху. Підхід, заснований на безпечних системах, вимагає участі і тісної взаємодії багатьох секторів, включаючи транспорт, охорону здоров'я, поліцію, промисловість і громадянське суспільство.

  У 2011 році Організація Об'єднаних Націй оголосила Десятиріччя дій по забезпеченню безпеки дорожнього руху, мета якого полягає у тому, щоб стабілізувати, а потім скоротити кількість випадків смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод у всьому світі. У вересні 2015 року цю мету було доповнено значно більш амбітним завданням у рамках цілей у галузі сталого розвитку, що у складі відповідної мети у галузі охорони здоров'я закликає до 2020 року скоротити абсолютну кількість смертей і травм внаслідок дорожньо-транспортних пригод на 50%.

  Особливої уваги вимагають до себе діти та молодь, оскільки ці вразливі учасники дорожнього руху ще не володіють необхідними навичками і достатнім досвідом поведінки в дорожньому середовищі, створеному для дорослих людей. Нездатність захистити дітей та молодь на дорозі - це порушення їх фундаментального права на безпеку.

  ЧОМУ ДІТИ І МОЛОДЬ СТИКАЄТЬСЯ З РИЗИКОМ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ?

  На відміну від дорослих, діти, у яких когнітивні і фізичні функції ще перебувають в процесі становлення, не можуть в повній мірі орієнтуватися в складній обстановці дорожнього руху. Вони часом не в змозі точно оцінити дистанцію і швидкість руху транспорту, вчасно зробити маневр або поступитися дорогою, що обумовлює їх уразливість як пішоходів і під час їзди на велосипеді. Проблема ускладнюється малими розмірами тіла дитини, внаслідок чого вона менш помітна на дорозі, а в разі дорожньо-транспортної пригоди ризик пошкодження життєвоважливих органів від удару елементами конструкції транспортного засобу вище, ніж у дорослих. Ці чинники дитячої уразливості слід враховувати при проектуванні дорожніх систем і моторних транспортних засобів.

  Підлітковий і юнацький періоди - це час, коли молода людина починає прагнути до випробування своїх можливостей у взаємодіях з навколишнім середовищем, що само по собі може бути пов'язане з підвищеним ризиком. Це період життя, коли дуже важливо не принизити себе в очах однолітків і коли особливе задоволення дають гострі відчуття. Якщо ці прагнення реалізуються в ризикованому водінні, молоді люди можуть опинятися в небезпечній ситуації без достатнього досвіду в її контролюванні. Це особливо стосується юнаків і молодих чоловіків, які частіше, ніж дівчата, сидять за кермом автомобіля і керують мотоциклом; вони також частіше потрапляють в серйозні аварії, в тому числі зі смертельними наслідками. Чоловіки частіше, ніж жінки, перевищують швидкість, керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, не користуються ременями безпеки і шоломами.

  Фізичні, психологічні та поведінкові особливості молодих людей слід обов'язково враховувати при аналізі дорожньо-транспортних факторів ризику, які впливають на них і при розробці профілактичних стратегій. Крім того, підвищений ризик в даних вікових групах може частково бути обумовлений соціальними нормами і способом життя. Так, наприклад, у багатьох європейських країнах нічне життя стає більш інтенсивним наприкінці тижня.

  Існує ряд факторів ризику, які підвищують вірогідність отримання травм в результаті дорожньо-транспортних пригод незалежно від віку. До них відносяться:

• недосвідченість водіїв;
• перевищення швидкості;
• відсутність захисного шолома;
• водіння в нетверезому стані;
• невикористання ременів безпеки і дитячих крісел в машинах;
• небезпечна недосконалість дорожнього планування;
• недосконала система аварійної безпеки транспортного засобу;
• недостатня помітність на дорозі.

  Існує безліч економічно ефективних втручань, що дозволяють без шкоди соціальної справедливості скоротити безжальну щоденну данину дорожньому травматизму.

  Ключові напрямки дій по скороченню і попередженню дорожньо-транспортного травматизму:

• Більш суворий контроль за дотриманням існуючих законів.
• Контроль перевищення швидкості.
• Ступеневе надання водійських прав.
• Зниження допустимого рівня алкоголю для водіїв – початківців.
• Стимулювання використання шоломів мотоциклістами різного віку.
• Впровадження програм популяризації ременів безпеки і дитячих сидінь, в тому числі їх субсидованого надання.
• Обмеження швидкості та інтенсивності руху в межах певної території, створення зон, вільних від автомобільного руху.
• Влаштування безпечних ігрових майданчиків для дітей.
• Влаштування велосипедних доріжок і виділених смуг, а також створення пішохідних зон.
• Впровадження заходів транспортної політики та землекористування, спрямованих на сприяння пішому і велосипедному пересуванню.
• Удосконалення епіднагляду з використанням даних медичної звітності.
• Усунення соціально-економічних нерівностей.
• Значна інтенсифікація наукових досліджень з проблем захисту уразливих учасників дорожнього руху.

  Загибель в результаті ДТП або отримані травми є раптовими, насильницькими і трагічними подіями. Вони мають довгостроковий, а іноді постійний і неминучий вплив на родичів жертв. Щорічно величезна кількість нових постраждалих і осиротілих з усіх куточків світу приєднуються до незліченних мільйонів осіб, які переживають емоційні потрясіння в зв'язку з ДТП.

 Дорожньо-транспортний травматизм можна попереджати. Урядам необхідно вживати заходів для забезпечення безпеки на дорогах на основі цілісного підходу. Він вимагає участі широкого кола секторів, таких як транспорт, поліція, охорона здоров'я, освіта, а також заходів щодо підвищення безпеки доріг, транспортних засобів та учасників руху.

  За матеріалами центру здоров’я ВОСКДРЗН підготувала завідувач ІАВ А.Герасименко